
Превентивне виховання – це цілісна система підготовчих, профілактичних дій педагогічного колективу спрямованих на попередження, подолання відхилень у поведінці учнів і запобігання розвитку різних форм їх асоціальної, аморальної поведінки.
Сутність превентивного виховання
Комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості; вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення , профілактику, корекцію і подолання асоціальних проявів у поведінці учнів, а саме:
- правопорушень (схильність до агресії , крадіжок, брехні та інших вад, що можуть призвести до кримінальних дій);
- шкідливих звичок (алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління , токсикоманії, то що );
- статевих порушень та їх наслідків ( статевої розпусти , венеричних захворювань, ВІЛ, СНІД , проституції , тощо) ;
- егоцентризму та екологічної брутальності (позитивне ставлення до всього, що оточує, свідомість, підвищення культури споживання , загальноприйнятні норми людської моралі, тощо).
Завдання превентивного виховання
- створення умов для формування позитивних якостей особистостей;
- забезпечення соціально-психологічної діяльності;
- надання комплексної психолого-педагогічної та медико-соціальної допомоги учням;
- забезпечення адекватної соціальної реабілітації учнів, які вчинили протиправні дії або зловживають психоактивними речовинами;
- сприяння виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів, об’єднанню зусиль різних суб’єктів превентивної роботи
Мета превентивного виховання
- сформувати позитивні якості особистості: правової свідомості, уявлень, переконань, що склалися в суспільстві, почуттів, що регулюють поведінку, активної протидії порушникам законів ;
- підвищити правову культуру;
- сформувати навички здорового способу життя;
- втілювати профілактику вживання наркотичних , алкогольних і психотропних речовин;
- надавати комплексну психолого-педагогічної допомогу неповнолітнім;
- забезпечити адекватну соціальну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили протиправні дії , або зловживають психоактивними речовинами

Функції превентивного виховання:
діагностично - прогностична функція
корекційно - реабілітаційна функція
освітньо - консультативна функція
інтeгрaтивно - просвітницька функція
регулятивна функція
пізнавальна функція
комунікативна функція
профілактична функція
Напрямки превентивного виховання :
❖ правова освіта неповнолітніх
❖ формування здорового способу життя
❖ моральне здоров’я
❖ профілактика асоціальних проявів в поведінці учнів
❖ соціальна реабілітація
❖ комплексна психолого – педагогічна і соціальна допомога
Проблема превентивності завжди була і є пріоритетною в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства.
Спостерігається тенденція до загострення соціально-економічних, психолого-педагогічних та медико-біологічних факторів, які детермінують деструктивну поведінку неповнолітніх. Зростає чисельність дітей з порушенням норм поведінки та тих, які відносяться до “групи ризику” і долучаються до раннього алкоголізму, наркоманії, проституції, збільшується питома вага протиправної, агресивної та аутоагресивної поведінки підлітків під впливом алкогольного та наркотичного сп’яніння.
Девіантна поведінка молоді торкається усіх сфер соціального функціонування і проявляється у насильстві та агресії, негативному ставленні до оточення, нездатністю прогнозувати результати своєї поведінки, низькими комунікативними навичками.
Сутність, мета і завдання превентивного виховання
Термін “превентивний” розглядається як “попереджувальний” (запобіжний, охоронний, захисний) і стосується профілактики девіантної поведінки, алкоголізму, наркоманії, СНІДу, способу життя, який веде до хвороб, знецінення сенсу життя.
Превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей та молоді, на їх допомогу і захист. Це цілеспрямована система економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, освітнього, інформаційно-освітнього та організаційного змісту, спрямованих на формування позитивних соціальних установлень, запобігання вживанню психоактивних речовин, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків. Воно є пріоритетним напрямом діяльності держави, всіх виховних інституцій і здійснюється в інтересах дитини і молодої людини, суспільства.
Превентивна діяльність є самостійним спеціалізованим педагогічним процесом, має свою мету, принципи, зміст, форми і методи та використовує елементи правоохоронної, правової, медико – оздоровчої роботи.
Мета превентивного виховання полягає у досягненні сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення.
Основні завдання превентивного виховання учнівської молоді:
– створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів трудової, навчальної та іншої діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню стійкості до негативних впливів середовища;
– забезпечити соціально-психологічну, педагогічно зорієнтовану діяльність на запобігання залучення молоді до негативних ситуацій;
– надавати комплексну психолого-педагогічну та організовувати медико-соціальну допомогу тим молодим особистостям, які її потребують;
– забезпечити адекватну соціальну реабілітацію учнів, які вчинили протиправні дії або зловживають психоактивними речовинами;
– стимулювати учнівську молодь до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, сприяти розвитку здоров’я, збережувального навчально-виховного процесу, навчанню з раннього віку навичкам відповідальності за власне життя і здоров’я;
Ключові елементи превентивного виховання в освітньому середовищі містять:
- просвіту та інформування дітей у сфері прав дитини, здорового способу життя, ВІЛ/СНІДу, інфекцій, що передаються статевим шляхом, репродуктивного здоров’я, відповідального батьківства;
- розвиток особистісних ресурсів, життєвої компетентності, вироблення адаптивної стратегії поведінки;
формування здорової статево рольової та сімейної ідентифікацій.
Основними функціями превентивного виховання є:
Діагностично-прогностична функція полягає в аналітичній роботі зі з’ясування причин і умов відхилень у поведінці дітей та молоді; у передбаченні тенденцій їх розвитку; у виявленні шляхів і способів превентивного втручання в соціальну ситуацію розвитку особистості.
Корекційно – реабілітаційна функція ставить за мету узгодження виховного процесу з реальними умовами соціалізації дитини і пов’язана з втручанням у негативну ситуацію її розвитку на рівні знань, емоцій, поведінки, використання оптимальної коригувальної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя.
Освітньо – консультативна функція передбачає використання сучасних технологій надання оптимальної освітньої, консультативної інформації; попередження і нейтралізацію надмірної інформації про види і форми негативних явищ.
Організаційно-методична функція ставить за мету опрацювання і реалізацію міжгалузевих науково-дослідних проектів із проблем превентивного виховання; дослідження соціально-гігієнічних та медико-біологічних факторів розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки та розробку заходів щодо її профілактики. Превентивне виховання молоді здійснюється на трьох рівнях:
І. Раннє, або первинне, превентивне виховання (соціально-педагогічна профілактика),
ІІ. Вторинне превентивне виховання (превентивна допомога і корекція),
ІІІ. Третинне превентивне виховання (адаптація, реабілітація і ресоціалізація).
Соціально-педагогічна профілактика(первинна профілактика) – вид превентивної роботи, спрямований на здійснення освітньо – профілактичних заходів та інших педагогічних моделей впливу на особистість з метою попередження різних видів небезпечної поведінки на ранніх стадіях відхилень. Вона ґрунтується на позитивній педагогічній діяльності, мета якої – своєчасне виявлення та виправлення несприятливих інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних та інших факторів, що зумовлюють відхилення у психологічному та соціальному розвитку учнів, у їхній поведінці, стані здоров’я. Соціально-педагогічна профілактика здійснюється за місцем проживання, навчання, оздоровлення та дозвілля молоді.
Адаптація, реабілітація та ре соціалізація полягає в реконструкції соціокультурного оточення для різних категорій молоді, допомозі в спілкуванні, працевлаштуванні та навчанні з метою відновлення втрачених соціальних зв’язків або адаптації в соціальній життєдіяльності.
У превентивному вихованні учнівської молоді важливим є залучення до виховного процесу батьків, громадських організацій, самоврядування; координація взаємодії освітнього закладу, сім’ї та громадськості. Постійна співпраця з батьками, іншими суспільними виховними інститутами, забезпечує стійкість і стабільність освітнього процесу, сприяє усуненню психолого-педагогічних порушень соціальної адаптації неповнолітніх.
Робота педагогічного колективу закладу у напрямі превентивного виховання полягає передусім у формуванні в учнів високих моральних якостей, які є головним чинником вибору способів поведінки.
Однак як показує практика, формування в дітей позитивного чи негативного досвіду починається із сім’ї. Дослідження причин правопорушень неповнолітніх свідчить, що більшості випадків механізм протиправної поведінки був “ запущений ” недоліками сімейного виховання.
Найбільш типовими помилками сімейного виховання є: - дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками;
- відсутність у дорослих стійких власних моральних установок;
- організація життя в сім’ї не сприяє формуванню у дитини моральних звичок;
- батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї дитини;
- недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка.
Так, умови сімейного виховання дитини відбиваються на всьому житті і служать відправним моментом формування особистості. Сім’я, з точки зору пред’явлених до неї вимог, повинна максимально забезпечувати адаптацію дітей до умов суспільного життя, а також підготувати ґрунт для прийняття дитиною соціальних норм, тобто вона перша включається у вирішення завдань соціалізації індивіда. Але проблема полягає в тому, що сучасна сім’я часто не бажає, не вміє чи неспроможна правильно виховувати дітей. Тому освітній заклад, налагоджуючи контакт з сім’єю і постійну взаємодію, повинен допомогти у розв’язанні цієї проблеми.
Чи не найважливіша роль у превентивному вихованні учнівської молоді відводиться класним керівникам, психологам, соціальним педагогам. Так, класний керівник має змогу спостерігати за учнями схильними до правопорушень; залучати таких дітей до різних видів діяльності (громадсько-корисної, спортивної, творчої, пізнавальної тощо); здійснювати контролю за організацією вільного часу таких учнів; інформувати батьківської громадськості про дотримання учнями норм поведінки чи їх порушення. Класні керівники, постійно спілкуючись зі своїми учнями на перервах, спільно організовуючи позакласні заходи, відвідуючи уроки у своїх навчальних групах, отримують можливість не лише скласти точну психолого-педагогічну характеристику класного колективу і окремих учнів, але й запобігти негативним проявам у колективі, скоректувати мотиваційно-поведінкову сферу діяльності учнів, налагодити доброзичливі, партнерські стосунки із вихованцями. Дуже ефективним у діагностичному плані є відвідування класним керівником учнів удома. Це дає можливість ознайомитись з умовами проживання і виховання дитини, з’ясувати соціальний статус сім’ї, де виховується учень, налагодити контакт з батьками.
Психолог і соціальний педагог – має змогу популяризувати в учнівському середовищі знання про негативний вплив на здоров’я людини алкоголізму, наркотиків, куріння, формувати в учнів потреби у здоровому способі життя; здійснювати просвітницьку роботу щодо запобігання правопорушень, проводити індивідуальні роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки; співпрацювати з соціальними партнерами, причетними до виховання підлітків з девіантною поведінкою.




В основу системного-комплексного підходу до здійснення виховного процесу в освітньому закладі покладено врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей. Знаючи дані особливості, можна підібрати той чи інший метод впливу на учня та зрозуміти чим мотивувати дитину до адекватної, соціально прийнятної поведінки.